Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 910/19536/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А.- головуючого, Дунаєвської Н.Г.,Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низки ліків"на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 17 грудня 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2015 рокуу справі№ 910/19536/14господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низки ліків"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" про стягнення 346 698 грн. 84 коп. за участю представника від позивача: Гордієнко І.С.,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Аптека низки ліків" про стягнення 346698,84 грн., мотивуючи тим, що на підставі договору відступлення права вимоги №70383-20/14-7 від 05.06.2014 набуло право на заборгованість за договором купівлі-продажу №1094 від 26.09.2013.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2014 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 (судді: Рябуха В.І. - головуючий, Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 304194,89 грн. заборгованості, 21326,98 грн. пені, 6738,62 грн. інфляційних втрат, 2925,27 грн. 3% річних та 6703,72 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку із неправильним зазначенням індексу інфляції за заданий період.

Не погоджуючись із судовими рішеннями ТОВ "Аптека низки ліків" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а провадження у справі припинити.

Скаржник, зокрема, стверджує, що договір відступлення права вимоги суперечить чинному законодавству, не містить всіх істотних умов, а договір купівлі-продажу та видаткові накладні підписано не уповноваженими особами, чого в порушення ст. 43 ГПК України не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій.

Розпорядженням секретаря першої судової палати ВГСУ від 09.04.2015 у зв'язку з перебуванням суддів Плюшка І.А. та Татькова В.І. у відпустці у справі №910/19536/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Мележик Н.І.

Ухвалою ВГСУ від 09.04.2015 касаційну скаргу у справі №910/19536/14 прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" не погоджується із її доводами, та вважає її безпідставною, тому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 27.04.2015 у зв'язку з перебуванням судді Татькова В.І. у відпустці та виходом з відпустки судді Плюшка І.А. для розгляду справи №910/19536/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.09.2013 між ПрАТ "Альба Україна" як продавцем та ТОВ "Аптека низки ліків" як покупцем укладено договір купівлі-продажу №1094.

За умовами даного договору оплата кожної партії товару проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку партії.

Згідно п.6.1 договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Господарські суди встановили, що на виконання умов договору у період з 15.04.2014 по 18.04.2014 ПрАТ "Альба Україна" поставило товар ТОВ "Аптека низки ліків" на загальну суму 304194,89 грн., що підтверджується видатковими накладними за вказаний період, які містять підписи осіб, що передавали та приймали товар.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті вказаного товару у строк, встановлений у видаткових накладних, не виконав, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед продавцем в розмірі 304194,89 грн.

Також господарськими судами встановлено, що 05.06.2014 ПрАТ "Альба Україна" відступило ПАТ "Банк "Київська Русь" як новому кредитору право вимоги на вказану заборгованість у розмірі 304194,89 грн. на підставі договору відступлення права вимоги №70383-20/14-7.

На виконання ст.517 ЦК України новому кредитору передано документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення згідно акта прийому-передачі документів від 06.08.2014 та передано право вимоги згідно акта прийому-передачі права вимоги від 05.06.2014.

У пункті 1.2 договору №70383-20/14-7 сторони передбачили, що кредитор зобов'язаний повідомити боржника про здійснення відступлення права вимоги за основним зобов'язанням протягом 3 днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги, в порядку передбаченому п. 3.1 цього договору.

Суди встановили, що боржнику направлено повідомлення про заміну кредитора та набуття позивачем права вимоги за договором купівлі-продажу, а також додано договір відступлення права вимоги та копію акта приймання-передачі права вимоги до нього на суму 304 194,89 грн.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарські суди дослідили договір відступлення права вимоги №70383-20/14-7 від 05.06.2014 та дійшли висновку, що при укладенні даного договору сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов та він відповідає вимогам законодавства і не порушує права боржника. Зазначений договір скріплено підписами повноважених осіб і печатками підприємств.

Таким чином, суди встановили, що позивач на підставі договору відступлення права вимоги №70383-20/14-7 від 05.06.2014 набув право на стягнення з відповідача 304194,89 грн. заборгованості за поставлений продавцем товар.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п. 7.2 договору купівлі-продажу у випадку порушення покупцем п.5.2 договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Встановивши факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу та факт переходу до позивача права вимоги до відповідача у встановленому обсязі, перевіривши розрахунки позивача, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення боргу, пені та 3% річних в повному обсязі.

При цьому, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6738,62 грн., оскільки позивачем при розрахунку було неправильно зазначено індекс інфляції за вказаний період.

Суди не знайшли підстав для зупинення провадження у справі на підставі ст.79 ГПК України.

Твердження скаржника про недійсність договору купівлі-продажу не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судами, умови договору купівлі-продажу виконувались як покупцем, так і продавцем, що підтверджується платіжними дорученнями за період 18.11.2013 по 08.04.2014.

Також апеляційна інстанція встановила, що рішенням господарського суду Київської області від 04.02.2015 у справі №911/4794/14 відмовлено відповідачу у задоволенні позову про визнання недійсним вказаного договору відступлення.

Інші доводи скаржника також спростовано встановленими судами обставинами.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ"Аптека низки ліків" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 у справі № 910/19536/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Дунаєвська

С. Самусенко